Чи може хтось пояснити Петру Олексійовичу, що у нього немає жодних шансів бути обраним до Європейського парламенту ні у 2020му, ні навіть у 2024 роках?
Хіба що трапиться якесь чудо, ознаки якого аж ніяк не промальовуються. Навпаки, все більше протилежних сигналів та тенденцій.
Країни ЦСЄ, які вступили в ЄС, отримали на це політичне рішення у 1993 році, у 1994-1996 отримали Європейські угоди з чіткою європейською перспективою і передвступними механізмами, а також безвізовий режим, почали переговори про вступ з 1997-1999, вступили у 2004-2007.
Ми у значно гіршій ситуації, ніж Польща чи Румунія, але станом на сьогодні ми навіть не у їх 1993 році.
Політичного рішення немає, з угоди про асоціацію перспективи вступу були викреслені взамін за назву угоди, в угоду накидали стільки нам зобов'язань, що виконати їх за десятиліття можна ну хіба що у нас буде найпрофесійніший і найкращий уряд в Європі - поки що думаю нинішній уряд може позмагатися за статус найгіршого і найнепрофесійнішого.
Іншими словами набуття угоди про асоціацію у 2016 році може нас порівняти з позицією Польщі та інших у 1991-1992 роках, коли ті отримали свої ЗВТ без чіткої європерспективи.
Але тоді розширення ЄС сприймалося як моральний імператив, а сьогодні вихід Британії з ЄС, обмеження Шенгену і зупинка відцентрових та дезінтеграційних процесів сприймаються як головний виклик для Євросоюзу. А Україна - як ще одна головна біль, а не шанс побудувати Велику Європу.
Але знову ж таки, якщо трапиться чудо і весь Євросоюз запалає новим інтеграційним драйвом, ми за 5-7 років виконаємо значною мірою невиконувану угоду про асоціацію - далі щонайменше 5-7 років переговорів про вступ, укладання відповідної угоди, її ратифікація і так далі.
Мінімальний термін - це якщо би ми були Польщею - 10-12 років, обєктивно, якщо ЄС збережеться у нинішній формі - 14-15 років. Але ніяк не 202 чи навіть 2024.
ВВП на душу населення країн, що вступали, перевищувало 7 тисяч доларів.
У нас цей показник за два роки впав у два з половиною рази - з більш ніж 4 200 до 1 700.
Якщо ми сформуємо уряд економічного чуда, який дасть 10% річного зростання, і гривня не валитиметься вниз, то навіть за цих умов до 2024 ми навряд чи дійдемо до 7 тис.дол.
Дай Бог за рахунок економічного підйому, детінізації і припливу інвестицій повернутися найближчими роками до 4 - 5 тис дол. на душу населення.
І головне - чи про Європарламент зараз треба говорити?
ЄС чекає від Петра Олексійовича не цього і навіть не мантр про Мінськ.
ЄС чекає бачення системного врегулювання конфлікту на сході, реінтеграції окупованих територій, бачення модальностей співіснування з Росією, яка нікуди не зникне і залишатиметься ключовим фактором європейської і світової політики ще щонайменше певний період - хіба що нафта триматиметься на нинішній позначці ще 3-4 роки.
Крим, падіння економіки, зростання корупції, неможливість вести бізнес, відтік капіталів і робочої сили...
І хто той розумник, хто радить Петру Олексійовичу говорити про обрання до Європарламенту?
Мабуть що ті самі радники, які свого часу порадили Віктору Андрійовичу поміняти європейську перспективу на слово асоціація в назві угоди з ЄС. Одномоментний піар досягнуто, а далі - хоч трава не рости...